Профілактика дитячого травматизму

Травма — це тілесне ушкодження внаслідок дії зовнішніх чинників. Ушкоджен­ня, що часто трапляються у дітей різного віку, називають дитячим травматизмом. Найпоширенішими видами травматизму серед дітей до семи років є побутовий, ву­личний і транспортний.

Побутовий травматизм

Постійно турбуйтеся про безпеку дитини вдома. Систематично виховуйте в дитині обачливість і обережність.

Поясніть, що особливо обережним слід бути з вогнем і під час використання елек­тричних приладів.

Застерігайте дитину від пустощів на балконах і драбинах, аби уникнути забиття та падіння з висоти.

Не відчиняйте вікна навстіж у приміщенні, де перебуває дитина.

Не допускайте дитину до газової або електричної плити під час приготування їжі, аби уберегти її від термічних опіків.

Зберігайте в недоступних для дитини місцях шкідливі речовини, щоб запобігти отруєнням, опікам стравоходу та органів дихання дитини.

Не залишайте в доступному для дітей місці голки, цвяхи, леза бритв та інші гострі предмети, щоб дитина не завдала собі шкоди.

Облаштуйте власне помешкання та ігрову зону так, аби максимально уберегти ди­тину від падіння та забиття.

Позбавтеся несправних електроприладів та ізолюйте проводи та розетки.

Поясніть дитині, що вставляти в розетки шпильки, цвяхи, ножиці тощо небезпечно для життя.

Вуличний травматизм

Привчіть дитину бути обережною на сходах і під час підйому та спуску міцно три­матися за поручні.

Поясніть дитині, що під час ігор з іншими дітьми слід поводитися чемно: не штов­хати інших, не кидатися піском тощо.

Не дозволяйте дитині залазити високо на дерева, драбини, споруди, щоб уберегти її від падіння з висоти.

Поінформуйте дитину, що всі каналізаційні люки, підвали та канави слід оминати.

Не грайте з дітьми на необладнаних або пошкоджених дитячих майданчиках.

Перевіряйте гойдалки та спортивні снаряди на дитячих майданчиках і в парках відпочинку на справність перед катанням чи тренуванням.

Оминайте ділянки, де проводять ремонтні роботи.

Розкажіть дитині, що ходити під балконами будівель небезпечно через можливість падіння предметів, бурульок тощо.

Транспортний травматизм

Навчайте дитину правилам дорожнього руху з раннього віку і постійно зміцнюйте ці знання.

Не залишайте дітей без догляду на подвір'ї, на вулицях з інтенсивним рухом тран­спорту.

Стежте уважно за дітьми під час їхнього катання на велосипедах, самокатах, сан­ках, роликах тощо.

Забороняйте дітям кататися на велосипедах, самокатах, скейтах тощо на проїжд­жій частині дороги та мостах.

Подавайте позитивний приклад дитині бездоганним дотриманням правил дорож­нього руху.

Переходьте дорогу лише по пішохідному переходу і в спеціально призначених міс­цях, тримаючи дитину за руку.

Звертайте увагу дитини на інтенсивність вуличного руху, світлофори, пішохідні пе­реходи, сигнал «Стережись автомобіля».

Пояснюйте дитині правила поведінки на дорозі під час кожного перебування на вулиці.

Привчіть дитину ходити лише по тротуарах з правого боку дороги, а в тих місцях, де тротуарів немає, йти з лівого боку дороги назустріч транспорту.

Не перетворюйте турботу про дитину на безперервні заборони та обмеження, щоб не образити її і не викликати зворотної реакції.

Безпека дорожнього руху

Автомобілі, мотоцикли на вулицях рухаються з великими швидкостями. Обстановка може змінюватися блискавично, і тому під час переходу вулиці необхідно постійно і уважно за нею спостерігати.

Майже дві третини дітей, і навіть дві п'ятих дорослих людей потрапляють під колеса автомобіля саме через те, що не можуть вчасно передбачити небезпеку. Тому, поряд з вивченням "Правил дорожнього руху", діти повинні набувати навичок спостереження: як дивитися, як помічати, визначати швидкість, відстань, напрям подальшого руху транспортного засобу, як передбачити появу прихованого від погляду транспорту. Переважаюча кількість нещасних випадків з пішоходами, пасажирами трапляється саме тоді, коли вони поспішають, хвилюються, бігають. Отже, надмірна поквапність і біг на проїзній частині вулиці мають бути виключені, вулиця обманлива: здається, в цю хвилину немає жодного транспортного засобу, а через секунду він може непомітно виїхати з провулка чи з-за повороту. Перехід вулиці — це всього 10—20 с, і тому на цей час слід припинити розмови й уважно спостерігати.

Причини аварій з боку водія поділяються на безпосередні, за яких виникають умови, що погіршують обробку інформації (наприклад, втома, алкогольне сп'яніння), і професійні, пов'язані з діяльністю водія. Причини ДТП, пов'язані з умовами і станом водія, поділяються на фізіологічні, залежні від особистих якостей і від досвіду.

Класифікація причин ДТП, безпосередньо пов'язаних з діяльністю водія: спроба самовбивства або спеціального зіткнення; несвідомий стан або сон; помилка впізнання; помилка при прийнятті рішення; помилкова поведінка.

Причини аварій на автошляхах з боку пішоходів: перехід проїжджої частини у місці, не призначеному для цього або на заборонний сигнал світлофора; перехід вулиці безпосередньо біля транспорту, що стоїть або наближається; перехід вулиці в місцях, де вона погано продивляється в обидва боки; раптовий вихід пішохода на проїжджу частину з-за транспорту, що стоїть; розваги на проїжджій частині або поблизу неї; неуважність під час переходу вулиці.

Стандартні аварійні ситуації для пішоходів у дорожньому русі:

— автобус, тролейбус, що стоїть на протилежному боці вулиці, до якого намагається встигнути пішохід, зосереджуючи увагу на меті свого руху, він може не помітити машини, що наближається; рідний дім, школа, магазин, кіоск тощо — мета руху дитини через вулицю;

— знайомі, товариші, яких пішохід побачив на протилежному боці вулиці;

— друзі, які йдуть трохи попереду під час руху групою (той, що йде позаду, може не помітити небезпечного для себе автомобіля);

— м'яч, що викотився на дорогу, собака, яка вибігла на проїжджу частину (для дитини, яка біжить услід);

— пішохід, який крокує поруч (найчастіше під час розмови);

— транспортний засіб, що наближається праворуч і ліворуч"(спостерігаючи за ним під час переходу, пішохід може не помітити автомобіля, що наближається з протилежного боку);

— на вулиці з малоінтенсивним рухом транспорту, що справляє враження "пустинності", дитина вибігає на проїжджу частину не дивлячись;

— школяр рухається по тротуару й, не оглянувши проїжджої частини, починає переходити її навкіс;

— діти бавляться поблизу дороги і, захоплені грою, вибігають на проїжджу частину;

— пішохід готується до переходу вулиці і не помічає автомобіля, що повертає праворуч (для того, щоб його помітити, слід подивитися не лише праворуч, але й ліворуч, позад себе);

— дитина не звикла дивитися вдалину, щоб виділити малопомітні предмети;

— людина може не помітити автомобіля темного кольору на темному тлі, який рухається з великою швидкістю, або мотоцикла, мопеда;

— дитина пробігає чи проїжджає на велосипеді повз виїзд з подвір'я будинку, території підприємства і не помічає автомобіля, що виїжджає;

— на значній відстані від пішохода з'явився автомобіль чи мотоцикл, що швидко наближається. Помітивши автомобіль здалеку, пішохід не може визначити час подолання ним цієї відстані і починає переходити вулицю, не маючи для цього резерву часу;

— помітивши автомобіль один раз, пішохід більше не дивиться в той бік, хоч необхідно через деякий час поглянути повторно — перша оцінка буває неточною, адже могли змінитися швидкість руху автомобіля, його напрям або з провулка чи подвір'я виїхав інший автомобіль;

— водій забув вимкнути світловий покажчик лівого чи правого повороту і ще їде прямо, а пішохід тим часом переходить вулицю, вважаючи, що автомобіль повертатиме перед нею;

— водій великогабаритного транспортного засобу виконує поворот, а пішохід стоїть на розі радіуса повороту (під час повороту автобуса, вантажівки з причепом та інших габаритних транспортних засобів передні та задні колеса рухаються за різними траєкторіями). Якщо стояти близько, автомобіль може збити людину задньою частиною кузова чи причепа;

— пішохід знаходиться позаду автомобіля, який стоїть, або подається заднім ходом, і водій не помітить людини;

— у темну пору доби пішохід розраховує, що водій бачить його і може об'їхати чи зупинитися; якщо світло фар автомобіля спрямоване на пішохода, то це ще не означає, що водій бачить людину; коли ввімкнене ближнє світло, то воно освітлює проїжджу частину тільки за кілька метрів перед автомобілем.

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

Вогонь, що вийшов із-під контролю, здатний викликати значні руйнівні та смертоносні наслідки. До таких проявів вогняної стихії належать пожежі.

Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі.

Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяються на особливо великі (коли збитки становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати) і великі (збитки сягають від 1000 до 10 000 розмірів мінімальної заробітної плати) та інші. Проте наслідки пожеж не обмежуються суто матеріальними втратами, пов'язаними зі знищенням або пошкодженням основних виробничих та невиробничих фондів, товарно-матеріальних цінностей, особистого майна населення, витратами на ліквідацію пожежі та її наслідків, на компенсацію постраждалим і т. ін. Найвідчутнішими, безперечно, є соціальні наслідки, які, передусім, пов'язуються з загибеллю і травмуванням людей, а також порушенням їх фізичного та психологічного стану, зростанням захворюваності населення, підвищенням соціальної напруги у суспільстві внаслідок втрати житлового фонду, позбавленням робочих місць тощо.

Не слід забувати й про екологічні наслідки пожеж, до яких, у першу чергу, можна віднести забруднення навколишнього середовища продуктами горіння, засобами пожежогасіння та пошкодженими матеріалами, руйнування озонового шару, втрати атмосферою кисню, теплове забруднення, посилення парникового ефекту тощо.

Цілком закономірно, що існує безпосередня зацікавленість у зниженні вірогідності виникнення пожеж і зменшенні шкоди від них. Досягнення цієї мети є досить актуальним і складним соціально-економічним завданням, вирішенню якого повинні сприяти системи пожежної безпеки.

Пожежна безпека об'єкта - стан об'єкта, за якого з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Основними напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків. Об'єкти повинні мати системи пожежної безпеки, спрямовані на запобігання пожежі, дії на людей та матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі, в тому числі їх вторинних проявів. До таких факторів, згідно з ГОСТ 12.1.004-91, належать: полум'я та іскри, підвищена температура навколишнього середовища, токсичні продукти горіння й термічного розкладу матеріалів і речовин, дим, знижена концентрація кисню.

Вторинними проявами небезпечних факторів пожежі вважаються: уламки, частини зруйнованих апаратів, агрегатів, установок, конструкцій; радіоактивні та токсичні речовини і матеріали, викинуті зі зруйнованих апаратів та установок; електричний струм, пов'язаний з переходом напруги на струмопровідні елементи будівельних конструкцій, апаратів, агрегатів внаслідок пошкодження ізоляції під дією високих температур; небезпечні фактори вибухів, пов'язаних з пожежами; вогнегасні речовини.

Складові та загальна схема забезпечення пожежної безпеки

Системи пожежної безпеки - це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004 -91 пожежна безпека об'єкта повинна забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів.

Системи пожежної безпеки мають запобігти виникненню пожежі і впливу на людей небезпечних факторів пожежі на необхідному рівні. Потрібний рівень пожежної безпеки людей за допомогою зазначених систем, згідно з ГОСТ 12.1.004-91, не повинен бути меншим за 0,999999 відвернення впливу на кожну людину, а допустимий рівень пожежної небезпеки для людей не може перевищувати 10" впливу небезпечних факторів пожежі, що перевищують гранично допустимі значення на рік у розрахунку на кожну людину.

Об'єкти, пожежі на яких можуть призвести до загибелі або масового ураження людей небезпечними факторами пожежі та їх вторинними проявами, а також до значного пошкодження матеріальних цінностей, повинні мати системи пожежної безпеки, що забезпечують мінімально можливу імовірність виникнення пожежі. Конкретні значення такої імовірності визначаються проектувальниками та технологами.

Метою пожежної безпеки об'єкта є попередження виникнення пожежі на визначеному чинними нормативами рівні, а у випадку виникнення пожежі - обмеження її розповсюдження, своєчасне виявлення, гасіння пожежі, захист людей і матеріальних цінностей.

Основними вихідними даними при розробці комплексу технічних і організаційних рішень щодо забезпечення потрібного рівня пожежної безпеки в кожному конкретному випадку є чинна законодавча і нормативно-технічна база з питань пожежної безпеки, вибухопожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин, що застосовуються у виробничому циклі, кількість вибухопожежонебезпечних матеріалів і речовин і особливості виробництва. На основі цих вихідних даних визначаються такі критерії вибухопожежонебезпеки об'єкта, як категорії приміщень і будівель за вибуховою і пожежною небезпекою, а також класи вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон. Саме залежно від категорії приміщень та будівель і класу зон за вибуховою і пожежною небезпекою, відповідно до вимог чинних нормативів, розробляються технічні і організаційні заходи і засоби забезпечення вибухопожежної безпеки об'єкта.

Згідно з викладеним вище на рис. 21.1 для більшої наочності у вигляді блок-схеми приведена загальна послідовність вирішення питань щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта. Характеристика окремих елементів цієї схеми і їх змістовне наповнення більш детально розглядаються далі.

Рис. 21.1. Блок-схема забезпечення пожежної безпеки об'єкта

Поведінка у громадських місцях

1. Під час відвідування театрів, музеїв, художніх виставок, екскурсій учень поводиться з гідністю, скромно і інтелігентно. Пам'ятає, що він представляє перед людьми, що оточують його, самого себе, свою сім'ю, свою освітню установу, свого педагога який разом з ним є присутнім на заході.

2. У громадському транспорті учень тихо розмовляє зі своїми товаришами, щоб не заважати іншим пасажирам. Поступається місцем людям старшого віку, інвалідам, дошкільнятам. Хлопчики і юнаки поступаються місцем дівчаткам, дівчатам і жінкам. Вони "сильна стать" і тому поступаються місцями "слабкій статі".

3. Забороняється розмовляти під час театральних спектаклів і пояснень екскурсовода, їсти солодощі і морозиво, шарудіти папірцями від цукерок, заважати навколишнім людям. Після закінчення екскурсії можна поставити питання екскурсоводові.

4. Не рекомендується під час театрального антракту купувати у буфеті багато солодощів. Це шкідливо для здоров'я. У будь-якому випадку нічого не можна їсти в самому театральному залі, для цього існує приміщення буфета.

5. Вказівки педагога або педагогів, які ведуть учнів на екскурсію, в музей, театр і тому подібне, обов'язкові для виконання учнями і обговоренню не підлягають. Після повернення до освітньої установи можна з'ясувати, чим було викликано те або інше зауваження.

6. Учень має право самостійно повертатися додому після заходу тільки з дозволу педагога.

Фізичні небезпеки в побуті

Безпека в побуті, як і виробництві, може бути забезпечена тільки при суворому дотриманні певних правил безпеки. Мій дім - моя фортеця, кажуть англійці. Але чи така це вже фортеця, яка нас може захистити. Як супротивник в тилу, так і у власній квартирі, насиченій всілякими досягненнями сучасної цивілізації, ми стаємо їх заручниками. Екологія житла не менше важлива, ніж екологія природи. В нашому приміщенні діють ті ж чинники, що й у виробництві: фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні і звісно - соціально-психологічні. І якщо, як ми кажемо, на роботі нас захистять засоби індивідуального, колективного захисту, потурбується профспілкова організація, адміністрація, щоб забезпечити необхідний рівень техніки безпеки праці, то вдома тільки ми самі можемо себе захистити. Та і сам наш сучасний будинок не такий вже і міцний.

По-перше - фізичні чинники: тепло, світло, шум і самий устрій нашого житла далеко не оптимальні. По друге - часто самі стіни помешкання можуть бути небезпечними, з-за можливої наявності в них природних радіоактивних матеріалів. Тому і вдома необхідно додержувати техніки безпеки і пам'ятати про побутові небезпеки, які за причинами, змістом та наслідками не поступаються виробничим. Це є проблеми архітектурної екології.

Наші міста, будинки - це найефективніша у світі система для опалення вулиць і площ, тому що тепло виноситься через щілини, непродуману систему вентиляції, віконні прорізи, які в першу чергу служать не стільки для освітлення, а більше для видалення тепла з квартир.

Якщо в північній Швеції на опалення одного кв. м житла витрачають 27 кг умовного палива, то в Україні - 84. Різниця у 57 кілограмів саме і "призначена" для опалення вулиць.

Це та енергія, яка повинна була б гріти нас у наших квартирах, яка до помешкань просто не доходить - вилітає через труби теплоцентралей, вентиляції. Ще її третина видаляється вже безпосередньо з квартир - через стіни, вікна і двері, щілини і кватирки. Повітропроникненість наших вікон у 10-100 (!) разів вища, чим у закордонних.

Теоретично, щоб будинок випромінював у простір мінімум тепла, він повинен бути кулеподібним. Наші будинки, особливо багатоповерхові, ніби спеціально побудовані для найскорішого охолодження.

На зовнішній вигляд вони схожі з ребрами охолодження мотоциклетного двигуна - довгі і тонкі. Типова ширина двохсотметрового житлового корпуса - 10 метрів. А от якщо збільшити ширину дома вдвічі, то навіть без додаткової теплоізоляції можна знизити втрати тепла на 15 процентів - через зменшення поверхні тепловіддачі. А якщо ще й утеплити будинок трьохшаровими панелями з пористого бетону, то в квартирі з'являться бажані 20-22 градуси за Цельсієм. Не даремно ж ця температура називається кімнатною.

А коли людина спить, краще якщо температура буде 17 градусів - в прохолодному повітрі у сні дихати легше. Хоча частіше тепло (інфрачервоні промені) видаляється не стільки через щілини, скільки через величезні скляні віконні шибки, які не є перепоною для теплових променів.

Давно вже з'явилася ціла прикладна наука про вікна. Це складні світлопрозорі пристрої, які світло пропускають, а шум поглинають, тепло не випускають. Таке вікно має трьохшарове скло, а саме скло покрите поліефірною плівкою, яка відбиває внутрішнє тепло назад в кімнату - щось на зразок парникового ефекту у біосфері. Іноді між шибками замість повітря напускають аргон, щоб удвічі підвищити тепловий опір вікна. В деяких країнах почали випускати вікна - "хамелеони", в яких чутливий фотоелемент керує світло-пропускною спроможністю вікна, як в світлозахисних окулярах.

Просторові параметри житлового приміщення вимагають, щоб в ньому було шість зон: для сну та індивідуального відпочинку, розміщення одягу, індивідуальних розумових і аматорських занять, загальносімейного відпочинку та спілкування, розміщення речей культурно-побутового призначення загального користування, блок харчування або кухня, санітарно-гігієнічний блок.

Існує формула, відповідно до якої кількість кімнат у квартирі повинна дорівнювати: Х+1, де Х - число членів сім'ї. У невеличкому помешканні збільшується концентрація шкідливих чинників -шуму, речовин на кухні, які є небезпечними.

Фізичні чинники небезпеки - це шум у квартирі - від телевізора, комп'ютера, гучномовця, до яких ми здається звикли. Але це тільки здається - нервова система все рівно автоматично все фіксує, перенапружується і формує стресовий стан.

Фахівці вважають, що якщо середній рівень інтенсивності шуму вдень нижче 50 децибел (дБ), а вночі - нижче 40, то квартира спокійна. Для порівняння: шум трамвая на відстані 7,5 м - 83 дБ. Щоб зменшити його шкідливу дію використовуємо звукоізоляцію - килими, портьєри, фіранки, тобто звукопоглиначі.

Шум - один із головних ворогів людини. Приміром, рівень шуму залежить від часу реверберації, тобто часу звучання - луни відбитого сигналу. Наприклад, у 30-метровому порожньому залі реверберація складе 5-8 секунд. Але якщо стіни, стеля, підлога мають звукопоглинаючі властивості, шум гасне за секунду.

Зменшити звукопроникненість стін можна за допомогою плит з мінеральної скловати. Вона не горить, має відмінні теплоізолюючі властивості. Гарний протишумний захист - лінолеум. Але не звичайний, а термостійкий, створений за новітньою технологією - чотирьохміліметровий, на звукопоглинаючій пористій основі. Звукоізоляція майже як у килима.

Не менш небезпечні джерела електрики - електричний струм та поля, які він породжує - електричне, електромагнітне - змінні або постійні. Небезпечні магнітні та електромагнітні, випромінювання.

Правила поведінки на водних об’єктах у зимовий період

Запам'ятайте! Лід може підвести нас і восени, взимку і навесні.

Тож, шановні вихованці, нагадуємо основні правила поведінки на водоймах взимку:

·         Найбільш небезпечна крига - перша і остання. Уцей час значно підвищується загроза нещасних випадків на льоду, особливо серед дітей шкільного віку, адже крига ще надзвичайно тонка, неміцна і не вітримує маси навіть маленької дитини.

·         Катайтеся на ковзанах лише у перевірених та обладнаних місцях, на міцному льоду, який не має розщілень

· У жодному разі не можна виходити на тонкий лід та перевіряти його міцність ударом ноги. Не можна також стрибати та бігати по льоду, збиратися великими групами на одному місці. Знайте, що зараз, на початку зими, небезпечною є середина водоймища, а в кінці зими - прибережні ділянки.

· Забороняється виходити на недостатньо міцний лід.

· Якщо ж ви все таки опинилися у крижаній воді, а поряд нікого немає, розставте широко руки та намагайтеся утримуватися на поверхні.

· Пам’ятайте, що енергійні рухи під час перебування у воді сприяють швидкому охолодженню. Тому старайтеся без різких рухів виповзти на міцний лід у бік, звідкіля прийшли та повзти до берега, відштовхуючись ногами від краю льоду.

· Надаючи ж допомогу людині, що провалилася під лід, ні в якому разі не можна підходити до неї стоячи, потрібно наближатися лежачи, розкинувши в сторони руки та ноги, використовуючи дошки або інші предмети, які є під руками. Лежачи на одному з таких предметів, закріплених мотузкою на березі або на твердому льоду, особа, яка надає допомогу, повинна наблизитися до потерпілого на відстань, яка дозволить подати мотузку, пояс або багор. Коли поруч нічого немає, то 2-3 чоловіка лягають на лід і ланцюжком просуваються до постраждалого, утримуючи один одного за ноги, а перший подає жертві ремінь або шарф.

· Граючись снігом, треба бути дуже обережним. Кинута в людину сніжка може завдавати чималих травм. Обмерзла кригою сніжка не тільки травмуватиме людину, але й розіб’є вікно, а його відламки можуть травмувати людей, які знаходяться внизу.

· Не грайте у хокей шайбами і клюшками, які зробили самі.

· Під час сильних морозів треба слідкувати, щоб не було відмороження рук, ніг, вух. Після переохолодження потрібно негайно зайти у тепле приміщення.

Окремо звертаємося до батьків: пильнуйте своїх дітей, не будьте байдужими до них, нагадуйте їм про те, як потрібно поводитись біля води під час криги, не дозволяйте їм без вашого нагляду гратися поблизу річок, ставків.

Будьте обережні! Бережіть своє життя!

Надання першої допомоги у разі настання нещасного випадку